Робота з історичними текстами.Тема «Завоювання Нового світу»

 Текст 1. Нотатки зі щоденника Христофора Колумба  від 12 жовтня 1492 р. про першу зустріч із індіанцями

«...Я усвідомлював, що краще навернути  їх на нашу  віру любов’ю, а не силою. Я дав їм червоні ковпаки й скляне намисто та багато інших малоцінних предметів, які зробили їм велику втіху. І вони так добре поставилися до нас, що це здавалося дивом. Вони вплав переправлялися до човнів, де ми перебували, приносили нам папуг та бавовняну пряжу

в мотках, дротики і багато інших речей...

Але мені здавалося, що ці люди бідні та мають потребу в усьому. Всі вони ходять у чому мати народила... Вони не знають залізної зброї: коли я показував їм шпаги, вони хапалися за леза та через незнання обрізали собі пальці...

Вони повинні бути  гарними  і розумними  та  тямущими  слугами — я помітив, що вони дуже швидко навчилися повторювати те, що їм говорилося,  і  я  думаю,  що  вони  легко  стануть  християнами...»  (Данилов Д. Д.,  Кузнецова  С.  С.,  Репников  А.  В.,  Рогожкин  В.  А.  Всемирная  история Нового времени. Конец XV–XVIII век. (зарубежные страны) — М.:Баласс, 2002. — С. 50).

Текст 2. Один із конкістадорів про індіанців

«Більша  частина  землі  заселена  та  беззаконно  узурпована  дикими тваринами та нерозумними  істотами або  грубими дикунами, які через своє  безбожне неуцтво  та  богохульне  ідолопоклонство  гірші  за  диких звірів...» (Данилов Д. Д., Кузнецова С. С., Репников А. В., Рогожкин В. А. Всемирная  история  Нового  времени.  Конец  XV–XVIII  век  (зарубежные страны). — М.: Баласс, 2002. — С. 50).

1.  Як Колумб характеризує індіанців?

2.  Як Колумб обґрунтовує право європейців на чужі землі?

3.  Як конкістадори обґрунтовували право європейців на чужі землі?

4.  Що, на думку конкістадорів, несли європейці Новому Світу?

Конкістадори у Новому світі

Робота в групах

•  1-я група — Конкістадор Ернан Кортес.

•  2-а група — Завойовник інків — Франсіско Піссаро.

Текст 3. Ернан Кортес

«Ернан Кортес народився у бідній дворянській родині. Замолоду він учився  у  знаменитому  іспанському  університеті міста Саламанка,  але університет довелося залишити. Кортес виїхав у Новий Світ. Опинившись на Кубі, Кортес одержав місце секретаря намісника острова. Але молодий, честолюбний іспанець мріяв збагатіти. Кортес самовільно, із загоном у чотириста чоловік залишив Кубу.

 Він  вирушив  до Центральної Америки. Коли Кортес  висадився  зі своїм загоном на узбережжі Мексики, величезну допомогу надала його кохана Марина. Завдяки  їй Кортес зміг вести переговори з місцевими племенами, і деякі з них перейшли на його бік. Через це його загін збільшився майже вдвічі. Індіанці племен, що підкорялися ацтекам, вважали Кортеса білим богом, який прийшов, щоб звільнити їх.

Верховний правитель ацтеків Монтесума, довідавшись про прибуття Кортеса, відправив до нього послів. Вони піднесли  іспанцям золоті прикраси. Монтесума обіцяв дати ще золота, але вимагав, щоб Кортес залишив його країну.

Кортес наказав відправити подарунки в Іспанію, королю та імператору Карлу V, а кораблі, на яких іспанці прибули до Мексики, знищити. Тепер Кортесу та його воїнам лишалася тільки два виходи — або загинути, або завоювати Мексику.

Коли  загін Кортеса, посилений  воїнами-індіанцями  з  різних племен,  підійшов  до  столиці, Монтесума  не  наважився  вступити  з  ним у бій. Він дозволив іспанцям увійти в місто і розташуватися майже поруч зі своїм палацом. Кортес скористався цим. Під час одного з відвідувань палацу він захопив Монтесуму в полон та примусив його визнати владу іспанського короля. Всі скарби палацу дісталися іспанцям. Монтесума  був  змушений правити  країною  так,  як цього  вимагав Кортес. Місцева знать і жерці зрозуміли це та повстали. Кортес опинився в оточенні на острові в палаці Монтесуми разом із золотом, яке йому вдалося зібрати та захопити.

Однієї ночі  іспанці прорвалися через багатотисячну армію ацтеків

і, втративши  все  награбоване  та  свою  артилерію,  відійшли  до  узбережжя. Тих, хто потрапив у полон, ацтеки принесли в жертву богам.

Але Кортес повернувся з новим військом і незабаром остаточно завоював Мексику»

(Всемирная история в лицах. Новое время. — М.:   ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — С. 28–32).

Текст 4. Франціско Пісарро

«Інший легендарний завойовник нових земель — Пісарро, на відміну від Кортеса, не вчився в університеті та не був дворянином. Все життя він залишався неписьменним; з дитинства пас худобу, потім завербувався  солдатом  й  потрапив  у  Новий  Світ.  Двадцять  років  він  провів з такими ж, як і він сам, шукачами удачі та зрештою зробився ватажком невеликого загону, який нагадував зграю розбійників. Пісарро разом зі своїми  супутниками  шукав  легендарну  країну  золота —  Ельдорадо. «Ельдорадо» з іспанської — «золота країна».

У пошуках Ельдорадо Пісарро зі своїм соратником Дієго де Альмагро потрапив у країну інків — Перу.

Інки —  невелике  індійське  плем’я,  яке  створило  в  доколумбовій Південній Америці велику державу, що за рівнем розвитку наближалося до держави ацтеків. Назву Перу йому дали іспанці.

Коли Пісарро зрозумів, що він знайшов багату країну, яку можна завоювати, як зовсім нещодавно Кортес завоював Мексику, він завбачливо вирушив до Іспанії та доповів про це Карлу V. Король призначив Пісарро губернатором всіх земель, які він зможе приєднати до іспанських володінь. Повернувшись до Перу, Пісарро дізнався, що в країні триває міжусобна війна двох братів, спадкоємців престолу — старшого Гуаскара та молодшого Атагуальпи. Перемогу в цій боротьбі одержав Атагуальпа. Він  і став верховним правителем. Іспанці запросили Атагуальпу до себе в гості для переговорів і захопили його в полон. Верховний правитель  інків вважався головним богом. Кожне його слово було законом. Захопивши такого бранця, Пісарро заволодів всією країною.

Він зажадав від Атагуальпи величезний викуп —  заповнити  золотом величезну кімнату. Піддані Атагуальпи зібрали золото. Тоді Пісарро зв’язався з переможеним  суперником  Атагуальпи —  Гуаскаром,  який  перебував у в’язниці. Атагуальпа довідався про це й, побоюючись, що його позбавлять трону, віддав наказ убити Гуаскара.

Пісарро звинуватив Атагуальпу в убивстві та організував над ним суд за іспанськими законами. Суд визнав Атагуальпу винним у незаконному захопленні влади і засудив до страти. Тепер Перу повністю належало іспанцям.

Через деякий час  інки повстали проти завойовників, але  іспанцям удалося придушити повстання.

Завоювання Перу скінчилось війною Пісарро та його головного помічника Альмагро. Першому на  той час  уже минуло шістдесят років, а другому —  сімдесят. Пісарро  переміг  у  цій  боротьбі  і  стратив  свого друга Альмагро. Через три роки прихильники сина Альмагро зарізали Пісарров губернаторському палаці під час вечері прямо за обіднім  столом»  (Всемирная  история  в  лицах.  Новое  время. — М.:  ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — С. 32–35).