ТЕМА

«Місце  Богдана Хмельницького в  історії».

 Мета

Розкрити внесок Богдана Хмельницького у створенні  Української держави , погляди  гетьмана  на різні  сторони  соціально-політичного життя України,а також його людські якості; розвивати вміння  давати характеристику видатним діячам,спираючись на знання , здобуті з аналізу джерел і зіставлення  різних відомостей.

ХІД РОБОТИ.

1.Згадайте матеріали попередніх уроків і висновки,які ви з них зробили,а також усе ,що вам відомо про життя  й  діяльність  Богдана Хмельницького.

2.Поєднайте ці знання з відомостями , здобутими під час аналізу джерел.

3. Зробіть висновок про внесок гетьмана  у  створення  Української держави.

 Завдання А.

Оцінюючи особу Богдана Хмельницького історики  додержуються  різних поглядів . Так , Пантелеймон Куліш  писав ,що він «наш цвітучий край обернув в пустиню , засипану  попелом і засіяну кістками наших предків .Він надовго зупинив успіхи культури в нашій північній Слов’янщині» .

Микола Костомаров вважав ,що Хмельницький пішов «кривим шляхом» ,став зрадником і кривоприсяжником». Володимир Антонович зазначав ,що « він зробив на її (Україні) користь усе ,що в умовах його часу й культури може зробити людина талоновита ,щиро віддана інтересам народу ,з крайнім напруженням духовних і інтелектуальних сил».

Михайло Грушевський дійшов висновку ,що « як провідник ,двигач і насильник мас він показав себе дуже яскраво ,але політиком був невеликим. І поскільки керував політикою своєї козацької держави ,виходила  вона не дуже мудро».

Проаналізуйте джерела й зробіть власний висновок щодо постаті Богдана Хмельницького. Висновок аргументуйте.

 Завдання Б.

Спираючись на запропоновані вам джерела й набуті раніше знання дайте характеристику Богданові Хмельницькому як політичному діячеві за таким планом:

1.Погляди гетьмана на соціально-політичне життя:

А) дипломатичні зносини України з іншими державами і йогозовнішньополітична орієнтація;

Б) внутрішнє управління ;

В) військо як елемент державності;

Г) фінанси та податки.

2.Подальша доля України в поглядах Хмельницького.

3.Висновок про місце Богдана Хмельницького в історії України.

 Завдання В.

Ознайомтеся з джерелами та дайте відповідь на питання:

1.Чому Хмельницький  відмовився від союзу з Річчю Посполитою?

2.Чому саме Росія стала об’єктом уваги Хмельницького?

3.Яку мету мав Хмельницький ,укладаючи угоду з Росією?

4.Що дала Україні діяльність  гетьмана?

5.Чи можна його  діяльність назвати державотворенням? Чому саме?

6.Висловіть свою думку стосовно особистості Хмельницького та його місця в історії України.

    ДЖЕРЕЛА.

 Розмова Б. Хмельницького зі Станіславом Любовицьким , посланцем короля

Речі Посполитої ,29 жовтня 1655 року ( у викладі Миколи Костомарова)

         «Пане посол , сідайте та слухайте , я вам скажу побрехеньку. В старовину жив у нас селянин,такий заможний , що всі завидували йому.В нього був домашній вуж, котрий нікого не кусав.Господарі ставили йому молоко  і він часто повзав між сім’єю.Раз дали хазяйському синові молока ; присунувся вуж і став  хлебати молоко; хлопчина вдарив вужа ложкою по голові , авуж укусив його. Господар хотів убити вужа , та вуж всунув голову в нору і господар відрубав йому тільки хвіст.Хлопчина вмер від укушення.Вуж після того не виходив з нори.З того часу господар став бідніти та вдався до знахарів,щоби дізнатися , яка  тому причина. Йому відповіли: минулих літ ти по-людськи обходився з вужем і вуж приймав на себе всі нещастя , що тобі грозили , а тебе визволяв від них.Тепер, коли між вами настала вражда , вся недоля звернулася на тебе , як хочеш давнього добробуту , помирися з  вужем.Господар став запрошувати вужа , щоби заключити з ним давню дружбу , а вуж сказав йому : даремно клопочешся  , щоби між нами була така  приязнь , як перше.Як тільки я погляну на свій хвіст ,сей час бере мене досада; а ти , як тільки згадаєш сина,- сей час закипить у тобі батьківський гнів , і ти будеш жити у своєму домі , як тобі до вподоби , а я в своїй норі і будемо помагати один другому. Те саме , пане посол , сталося  між поляками й українцями. Був час, коли ми разом тішилися щастям , радувалися загальним успіхом. Козаки  відхиляли  від королівства небезпеки , що йому грозили і самі приймали на себе удари варварів. Тоді ніхто не брав здобичі з Польського королівства. Польські війська разом з козацьким и всюди ставилися. Та поляки , що називали себе дітьми Польського  королівства , стали нарушувати свободу українців, а українці , як їх почало боліти , стали відгризатися. Довелося , що й українців більшу частину відсічено , і синів королівства чимало пропало.З того часу , як ті народи згадують нещастя , що заподіяли один другому , зараз настане досада і хоч почнуть миритися , та діла не доведуть до кінця! Наймудріший чоловік не може привернути між нами твердого і тривкого супокою , як тільки ось як: «най Польське королівство  зречеться всього ,що належало князівствам  землі Руської , най відступить козакам  цілу Русь до Володимира , Львів , Ярослав, Перемишль, а ми, сидячи в своїй Русі , будемо відпирати ворогів від королівства Польського. Та я знаю, що якби в цілім королівстві лишилося тільки сто панів, то й тоді не згодились би на се.А козаки , поки будуть  мати  оружжя , також не відступлять від сих умов. Тому  - прощайте».

 З промови Богдана Хмельницького до польських комісарів у Переяславі

(лютий 1649 рр.)

       «Правда те , що я  мала і незначна людина , але Бог дав мені  , що я є одновладцем  і самодержцем руським...Шкода говорити! Було багато часу  переговорювати зі мною, коли мене Потоцькі шукали,гонили за Дніпро ,на Дніпрі , був час після  жовтоводської і корсунської іграшки , був на Пилявцях і під Костянтиновом.,був на останок  під Замостям і коли я від Замостя шість тижнів ішов  до Києва.Тепер вже часу нема.Я.... далі  докажу , що задумав . Виб’ю з лядської неволі ввесь руський народ,а що перше я воював за шкоду і кривду свою,тепер буду воювати за нашу православну віру ....За кордон на війну не піду , на турків і татар шаблі не підніму , досить маю на Україні , на Поділлі і Волині , досить вигоди , достатку і пожитку в землі і князівстві своєму ,по Львів , Холм і Галич . А ставши над Віслою , скажу дальшим ляхам : сидіть , мовчить , ляхи ! А будуть і за Віслою кричати, знайду  я їх там , напевно. Не залишиться  мені ноги  жодного князя і шляхетки  тут на Україні ; а схоче котрий з нами хліб їсти , хай буде послушний Запорозькому війську».

                Зі свідчень молдавського воєводи Лупула( жовтень 1652 р.)

           «Задум Хмельницького – панувати абсолютно і незалежно  ,  не підлягаючи ніякому монархові , і володіти  всією землею , яка починається  від Дністра   і йде до Дніпра і далі, до моськовського кордону. А якщо Річ Посполита дуже його притиснула б  , хоче податися під протекцією москвитина ,- що з тією самої релігії».

Напис на портреті Богдана Хмельницького ,що був виставлений над його похованням у церкві містечка Суботова

«Сей образъ начертанъ козацкого Героя ,

Подобна Грекамъ тъмъ, отъ коихъ пала Троя!

Помпей и  Цесарь ,что были у Рими ,

У Руссовъ значилъ то  Хмельницкій

Дълами своими :

«Польшу онъ низложил Козацкими полками,

Татаръ и турковъ устрашилъ тъми же войсками ;

Наказавъ варварство ,  пресъкъ въроломство,

Въчно  не забудетъ того Польское потомство.

Унію онъ опровергъ ,благочестие возставилъ,

Ревность въ томъ свою въ родъ и родъ прославилъ;

Непобедимъ во бранъхъ ,благой восприялъ конецъ;

Из сына в оточествъ достойнъйший ему явился отецъ!»

 «Ъ» у тексті  читається як «і»